чтобы поместить сообщение или комментарий вам нужно войти под своим логином

логин

пароль

регистрация
забыл пароль



чтиво / интервью

Рок з молоком . Крапка

15.08.11 | Діма Войналович | rock.kiev.ua

«Крапка» – це живе поєднання року та етно-хопу. Лиш за декілька років музичної діяльності на андеграундній сцені гурт «Крапка» вже встигли полюбитись публіці не лише їх рідного Запоріжжя, а й з з інших українських міст. «Крапка» є учасниками багатьох українських фестивалів – Rock&Ball, Наш Фест,  Підкамінь та ін.. А на останньому – Тарас Бульба-2011 стали дипломантами, завоювавши прихильність журі і публіки. Крім роботи у культурно-просвітницькій діяльності, хлопці регулярно проводять акції і в підтримку навколишнього середовища. Але докладніше про все це учасник гурту, мультиінструменталіст (сопілки, дримба, речитатив, окарини, жалійки, діджеріду, бансурі, коза) – Тарас Білка.

Привіт. Хто і коли придумав грати саме те, що ви граєте зараз?

Ой, навіть не знаю, як так вийшло. Якось зрослося само собою. Спочатку у Тараса Василенко (гітара, вокал і губна гармоніка) була велика сольна програма. Він хотів зробити вставку з речитативом у якусь пісню, подзвонив мені. Я на той час був зайнятий реп-проектом, але вже тривалий час виношував ідею поєднання репу і фольклору. Ми були знайомі по роботі. Обидва працюємо журналістами. І так сталося, що за першу репетицію зробили 3-4 пісні. Пізніше приєднався Діма (дарбука, кахон, перкусія). Можна сказати втрьох от так і придумали. Цей стиль люди охрестили як «етно-хоп».

От, принаймні, в Україні таких колективів, що грають подібну вам музику, досить не багато. Хто ж є вашим музичним «гуру»?

Ну не знаю, чи багато. Ми досить часто виступаємо на різних фестивалях, але мені відомо тільки три гурти, які грають в Україні таку суміш стилів. Приємно, що два з них із Запоріжжя. Хоча в повній акустиці виступаємо тільки ми. А щодо музичного «гуру»… в кожного різні смаки і вподобання. Діма і нас слухає трешак і валєво. Коли подорожуємо разом навіть те, що він у навушниках нас не рятує. Тарас в нас більше спеціалізується по більш «дорослому» року, але слухає вибірково і фолк. Для мене музика це взагалі океан неосяжності. В тиждень я прослуховую 5-7 різних нових альбомів різних стилів, щоб розуміти, що взагалі відбувається в музпросторі світу. Але, попри те, що мій плей-лист в мр3 плеєрі змінюється раз на два-три дні, константою там поселився австралієць Xavier Rudd (експериментатор в акустиці, яких світ не бачив), Jethro Tull (з того часу такого гнучкого стилю так ніхто й не вигадав) і Noize Mc (подобаються тексти і соціальна позиція Івана).

Особисто для мене, ваш стиль дещо нагадує музику ще однієї запорізької команди – Хорта. До речі, які у вас відносини з ними? І взагалі, з «колег по цеху» з ким і чому найбільше товаришуєте?

Невипадково я вище згадував, що дві групи стилю етно-хоп із Запоріжжя. Мав на увазі «Хорту». Третій гурт з Харкова, до речі – BandurbanD. З «Хортою» товаришуємо і в цілому, і по окремості. Періодично даємо спільні концерти. Торік давали природник на острові Хортиця і завжди виступаємо за покращення екології, намагаємося втовдичити в голову людям, що прибирати за собою срач на природі – це не боляче і не страшно. З Андрієм Лободою (вокаліст «Хорти») бачимося десь раз на тиждень, з Юрою Володьковим (гітарист «Хорти») бачимося майже щодня, бо працюємо на одному телеканалі та сидимо в сусідніх кабінетах. А взагалі товаришуємо з усіма. Зараз підтримуємо зв’язок та плануємо пару спільних концертів на осінь з полтавським ONEYROID. З київськими фанкерами «Проти Ночі» так само робили. Ми дружні, чесно.

У вас пісні на різноманітну тематику: любовну, патріотичну, народну… А що для вас особисто є ближчим? Хто ви по житті?

По житті я людина, хочеться вірити. От любовної тематики катастрофічно мало. І ми періодично про це згадуємо, але навмисне не хочеться писати такої лірики, яку треба відчути. З чотирьох пісень (всього у нас більше 60-ти) про кохання у нас дві три надто жартівливі і стьобні. Народна тематика для нас зараз дуже важлива, особливо після концертів у Польщі. Ми зрозуміли одну просту річ… люди які експериментують з фольком (Гайдамаки,  ДахаБраха, Дримба да Дзиґа та ін..) більше використовують фольклор західних областей і центру. Південь залишився неохопленим здебільшого. Ми над цим працюємо. З народознавцями ближче до зими розробимо ще одну програму «Крапки» виключно з народних пісень саме Запорізької області. Кілька пісень вже є. Це буде новий фольклор. З текстами, які знають тільки глибокі дослідники. Козацьких розкручених маршів там не буде.
 

А патріотичні пісні це як намагання говорити про те, про що здебільшого не говорять у нас. Запоріжжя російськомовне місто на 90%, нажаль. Але нас дуже тішить те, як сприймають наші пісні тут.

Дебютний ваш альбом… Були задіяні різні інструменти і виконавці. Як працювалося над записом? Не було творчих протиріч?  

Творчі протиріччя – це рушійна сила будь-якого творчого процесу. Були, звичайно. Дімі нашому постійно хотілося більше барабанів різних додати, але це не головне. Платівка вийшла саме такою, якою ми її уявляли. Крім нашого тріо там в кількох піснях грає бандуристка Альона Сухар (з капели бандуристів КПІ) і саксофоніст Саша Баєв (вокаліст гурту Hell:ON), в одній пісні грає Діма Дегтярь з гурту Unaby, він, до речі, займався записом і зведенням альбому, який можна скачати тут: http://www.ex.ua/view/8874662.

Ви принципово хотіли зробити платівку суто запорізькою. Чому? І вам це дійсно вдалося?

Так, це була принципова позиція. Нам вдалося на 100%. Навіть обкладинку розробив запорізький фотохудожник Женя Саричев (раніше він намалював для «Крапки» шрифт і логотип). Річ в тім, що запорізькі гурті в своїй більшості (а гуртів у нас в області станом на 2009 рік було понад 500. Знаю, бо було щось типу перепису в рамках проекту Best-ZP) не віриться, що можна видати офіційний альбом, який буде в магазинах і з ліцензією, працюючи над ним в Запоріжжі. Періодично про це заходять дискусії. Але це можливо.

У вас же є кілька пародійних пісень (наприклад, переспів Челентано). Не думали, щоб записати їх і видати окремим синглом? В нас вітається гумор:)

Та не хочеться судитися з Адріано… Права і всяка лобуда там вилазити почне… В нас є кілька каверів. Наприклад на Боба Марлі є пісня «Є баби є драйв» (No woman no cry), у Тараса є кавер на гурт «Город 312» на пісню «Залишусь». Всі кавери, тобто всі три, виконуємо українською мовою і трохи стібнемося з них. Синглом видавати не планували, але на концертах граємо періодично.

Нещодавно ви стали дипломантами фесту «Тарас Бульба». Як вам поїздка на один з найбільших і старіших фестивалів України?

О, це для нас було капєц яким одкровенням! Не знаю як ми потрапили туди з нашим «лайтовим» форматом і акустикою. Дуже приємно насправді, що нас якось відмітили. Фестиваль насправді крутий і для нас було великою честю доторкнутися до рок-історії України. Тобто все круто, крім «Укрзалізниці». Через цих жлобів ми витратили купу зайвого часу, нервів і грошей, аби дістатися додому.

До речі, не так давно ви ще й виїздили у Польщу на ХХ Фестиваль Української культури. Як поляки сприйняли вашу музику? Вони чули щось подібне?

Польща для нас стала відкриттям. Тобто польські українці. Знаєте, от так дивно – ми живемо тут, знаємо, що в Польщі є українська діаспора, а про самих людей мало що знаємо взагалі. Цей фестиваль взагалі первісток фестивального руху української пісні. Вперше був проведений у 1967 році. Подібної музики вони не чули. Тобто фолк сучасний чули, а про те, що етнічним може бути і реп навіть не здогадувалися. Сприймали нас дуже добре, і ми цьому дуже ріділи. Відіграли там три концерти менше, ніж за добу: на гала-концерті о 21-00 виконали кілька пісень, о четвертій ранку грали у клубі концерт після виступу «Плача Єремії», і того ж дня об 11-00 на площі біля ратуші грали третій концерт. Потім спали кілька діб. До речі, фестиваль відбувався в Кошаліні. І «Плач Єремії» з Тарасом Чубаєм там вважається мало не божеством. Це дуже приємно. Тобто більшої зірки української музики, ніж Чубай для них немає. Спілкувалися з багатьма польськими музикантами і всі так і говорять. А вже потім згадують про Гайдамаків, ВВ…

«Останній характерник» - саундтрек однойменного короткометражного фільму. А нема бажання податися у великий кінематограф?

Податися в великий кінематограф бажання може і є, але музика на першому плані. Є інше бажання. Я третій рік народжую ідею зняти великий документальний фільм про розвиток рок-музики саме у Запоріжжі. Рано чи пізно зроблю це. Зараз збираю ретро-відео, перші аудіо-записи. Є технічний складний момент, але все вирішиться.
 

Якщо буде пропозиція зробити музику до якогось кіно – з задоволенням її розглянемо. Але те кіно має відповідати нашим внутрішнім переконанням.

Якби вам запропонували ролі в кіно, то які б ви обрали?

Зіграв би білку. Жарт.

Якщо чесно, то з самого дитинства я був у фольклорному гуртку – грав ролі то кума, то бухаря якогось. У сьомому класі я дуже виріс у професійному плані. Аж на стільки, що до закінчення школи грав роль Баби Яги на новорічних святах. Був період, коли ми шабашили на корпоративках, але я теж грав Бабу Ягу. Думаю, з цією роллю я б впорався у великому кіно. Це я серйозно говорю. З задоволенням знявся б у дитячому фільмі. У дорослому кіно хотів би зіграти людину з важкими психічними розладами. Але не знаю чи впорався б.

За два роки творчості, що назвете головним досягненням?

Та хочеться вірити, що воно ще попереду. Наразі, це, звичайно, випуск альбому. І ще цього року нас відібрали для виступу на фестивалі Jazz Koktebel. До цього запорізькі гурти жодного разу там не виступали. Це для нас досягнення.
 

І ще ми навчилися гратися своїм форматом, адже цього року виступали на фолк-фестивалі, на рок-фестивалі і попереду джаз-фестиваль. Мабуть це тому, що в репертуарі понад 60 пісень і є з чого обрати.

Наостанок два питання. Перше: чому все-таки «Крапка»?:)

От все було так весело і наостанок треба загрузитися:) Крапка, бо будь-яке зображення складається з крапочок, як зараз модно говорити з пікселів. Якщо якоїсь крапки немає, то зображення буде не повним і неповноцінним. Хочеться стати тою крапочкою, якої не вистачає українській музиці, аби, нарешті люди припинили ґвалтувати свої вуха голими сраками у кліпах на муз-каналах і триклятим шансоном-блотняком (ця проблема для Запоріжжя більш, ніж актуальна).

Які плани на найближче і не найближче майбутнє?

Восени їдемо у повноцінний тур Україною. Буде міст 15-17. Зараз триває підготовка. Оскільки немає ніякого менеджера, то організацією доводиться займатися мені. Це відбирає багато часу. Того часу, який би пішов на нові творчі пошуки.
 

Буквально за кілька днів запишемо сингл в підтримку акції Нomezoo. Там людина живе у клітці з левом 35 днів. Рідкісна порода левів, які на грані зникнення. Тому пісня буде дуже соціальною на екологічну проблематику.

Звичайно ж вирушимо на Джаз Коктебель.

А вже після туру в нас є ідея (це якщо знайдеться меценат, або місцева влада згадає про душу) зробити тур по школам області. На уроках хочемо розказати про багатство української музики (я збираю українські музичні інструменти, в колекції близько 30, і викладаю періодично лекції про них). Показати дітям те, що фолк – це сучасне і модне, а не старе і засалене. Грошей за це все не просимо.

Ваша порада молодим музикантам:

Порада лише одна – стукайте в усі двері. За вас це ніхто не зробить. І любіть українську музику і українську землю.


комментарии


чтобы поместить сообщение или комментарий вам нужно войти под своим логином