чтобы поместить сообщение или комментарий вам нужно войти под своим логином

логин

пароль

регистрация
забыл пароль



чтиво / интервью

«Фіолет»: "Нам важливий зміст, а не форма"

23.09.11 | Анастасія Манаєнкова | molode.com.ua

…Днем народження гурту «Фіолет» можна вважати 1 жовтня 2009 року, коли відбувся перший концерт у повному складі, що дав привід говорити про появу нової формації на теренах українського музпростору. З того часу пройшло зовсім мало часу, але в творчому доробку гурту вже є чимало здобутків: два акустичних, один повноцінний та live-альбом, виступи на одній сцені з відомими українськими музикантами, безліч концертів, участь у різноманітних фестивалях, чимала кількість шанувальників та багато творчих планів на майбутнє.

«Фіолет» - одна з тих команд, за професійним зростанням та розвитком яких спостерігати не лише приємно та цікаво, але і корисно, бо вони є яскравим прикладом того, що, попри всі проблеми та труднощі, навіть у нашій країні можна робити якісну музику і знайомити з нею широкий загал. За неповні два роки існування гурту було зроблено серйозні кроки, на які інші музиканти витрачають десятиріччя. Не обмежуючи себе будь-якими стилями, постійно працюючи над підвищенням власного професійного рівня та експериментуючи зі звуком, музиканти впевнено йдуть до успіху. Про недавній виступ у Білорусі, свою творчість, виступи та плани розповідають учасники гурту.

Кілька днів тому ви їздили до Білорусі з акустичною програмою на вручення нагороди інтернет-порталу Тузін Гітоў, який щороку обирає кращі пісні білоруською (за результатами голосування користувачів ресурсу). «Фіолет» відзначили двічі – нагородою за пісню «Мейсца пакуты» та спеціальним призом за популяризацію білоруської мови за межами країни. Розкажіть про свої враження від виступу та спілкування з колегами, публікою іншої держави.

До Мінська нас запросили на гала-концерт нагородження шостої премії «Тузін Гітоў», що відзначає кращих виключно білоруськомовних виконавців. Незважаючи на те, що ми співаємо іншою мовою, маємо в своєму доробку одну пісню білоруською, яку було написано на слова Яна Маузера.

Зустріли нас надзвичайно тепло і гостинно. Ми грали у клубі «Графіт», що є єдиним закладом у Білорусі, де може звучати не лише розважальна музика, але і протестна, свідомо націоналістична. Звучали пісні різних стилів, але всі вони орієнтовані на свідому аудиторію, яка вміє і хоче думати, намагається щось змінити заради власного майбутнього.

Що найбільше сподобалося та запам’яталося?

Надзвичайно вдячна та щира публіка, яка співала разом з нами наші пісні. Крім того, ми познайомилися та гарно поспілкувалися з багатьма колегами-музикантами, яких до цього часу мали змогу лише слухати у записах. Тепер плануємо десь на початку зими відвідати з сольними концертами кілька білоруських міст.

А з чого починалася співпраця з білоруськими колегами?

Вже кілька років ми підтримуємо контакт з музикантами з Білорусі, деякі з них жили в Україні. Так, у спілкуванні вокаліст Сергій Мартинюк добре вивчив білоруську мову, тому зараз немає проблем із вимовою, через що навіть білоруси не вірять, що пісню «Мейсца пакуты» виконують українці. Ми добре знаємо, що зараз відбувається в цій країні і тому намагаємося своєю творчістю підтримати колег. Хай не весь білоруський народ, але хоча б декого, бо вони живуть у справді важких умовах з відсутністю можливості виступати та співати рідною мовою, записуватися на студіях.

Над чим працюєте зараз?

Поки що дописуємо свій другий повноцінний альбом. На сьогодні маємо досить багато виступів та концертів, тому робота над записом іде не дуже швидко. Ближче до зими в нас буде творча відпустка, трохи відпочиватимемо та більш серйозно візьмемося за запис альбому.

Ви багато виступаєте – протягом цього літа були виступи у різних містах України, на багатьох фестивалях.

Що вам більше подобається: виступати по невеликих клубах з інтимною атмосферою чи на грандіозних гучних фестивалях з тисячами слухачів?

В клубних виступах є свої переваги – на таких концертах панує особлива енергетика, відстані майже відсутні, музиканти знаходяться дуже близько до слухачів, які мають змогу сприймати кожен звук, подих, емоцію. В той час як на гучних фестивалях є змога познайомити зі своєю творчістю якнайбільше число людей, заявити про себе, відчути справжній драйв від великої кількості народу.

Розкажіть про концерт, що вас найбільше вразив та запам’ятався.

Це був концерт у селі Колки (Маневицький район, Волинська область). Кількість слухачів навряд чи перевищувала сотню, причому це були майже діти, які хором співали з нами наші пісні. Так колись свого часу «Наутілус Помпіліус» виступали з дитячим хором. Отак і ми – виходимо на сцену, а вони всі разом починають повторювати слова всіх композицій. Такого ми не чекали – їхали до невеликого села, навіть не підозрюючи, що його жителі так добре знайомі з нашою творчістю.

А взагалі-то ми багато де виступали – на абсолютно різних за енергетикою, кількістю слухачів, статусом заходах, кожен з яких по-своєму сподобався та чимось запам’ятався.

Незважаючи на досить серйозні здобутки, вас вважають все ж таки молодим гуртом. Чи відчуваєте вже, що популярні? На вулицях пізнають, автографи просять?

Так, пізнають інколи – ми вже досить багато виступали, їздили по різноманітних фестивалях. Здебільшого, звичайно, нас добре знають у рідному місті та регіоні. Є прихильники, шанувальники, справжні фанати.

Майже всі ваші виступи проходять в областях Західної та Центральної України. Чи плануєте розширяти територію та відвідати з концертами Південь, Схід?

Плани є різні, але поки що до їх реалізації справа не доходить. Україномовна музика та рок взагалі на Півдні не користуються особливою популярністю, тому там немає нормальних майданчиків, потрібної апаратури, організаторів, відповідної аудиторії. І виступи рок-музикантів у клубах, які пристосовані лише до пультів ді-джеїв, рідко мають успіх.

Що ви робите для того, щоб донести свою творчість до якнайширшого кола слухачів?

Намагаємося максимально використовувати всі можливості, що надають сьогодні інформаційні технології. Знімаємо кліпи, записуємо альбоми. Адже записи дають надзвичайно багато, бо далеко не всі слухачі мають змогу постійно відвідувати концерти та наші виступи і саме завдяки наявності альбомів музика розповсюджується по різних куточках України.

Чому, на вашу думку, багато цікавих та перспективних команд так і лишаються на периферії українського музпростору? Чого не вистачає для розвитку та успіху?

Сьогодні багато хто з гуртів, які існують вже багато років, досі не мають власних записів, повноцінного альбому. Український рок лишається андеграундним, бо музиканти елементарно ліниві. З одного боку, всі скаржаться, що в Україні немає можливостей для розвитку, гарних студій звукозапису, що все залежить виключно від грошей, і якщо їх немає, то творчість гурту ризикує назавжди залишитися маловідомою.

Але сьогоднішні технології відкривають перед музикантами просто грандіозні можливості, які за наявності бажання можна і потрібно використовувати по максимуму. Ми обидва акустичних альбоми писали власними силами вдома, без допомоги студій, продюсерів і т.д. І сьогодні, коли ми приїжджаємо у будь-яке місто з концертом, пісню «Найкраще разом» з нами співають всі присутні на концерті. Люди мають змогу слухати наші пісні, оперативно знайомитись з новими композиціями, альбомами, а це надзвичайно багато важить.

Якби кожен музикант намагався працювати по максимуму та повністю викладався на концертах, шукав різноманітні можливості, то шлях до успіху був би коротшим і рано чи пізно варте уваги дійшло б до потенційного слухача.

А яким ви бачите свого потенційного слухача? На яку аудиторію орієнтуєтеся?

Нам цікава елітна, богемна частина нашого українського суспільства, яка здатна думати та діяти. Незважаючи на те, що серед нашого доробку є чимало пісень про кохання, ми не пишемо наївних текстів зі стандартними римами та не створюємо мелодій з трьома акордами. Ми намагаємося вкладати в лірику максимум змісту, експериментуємо зі звуком, абсолютно не заморочуючись над стилями та визначеннями. Нам важливий зміст, а не форма і, віримо, що тим людям, які з нами – теж.

ІНФО

Сьогодні до складу гурту входять:

Сергій Мартинюк – вокал, тексти, музика
Микола Тимощук – гітара
Андрій Олексюк – бас-гітара
Петро Свіст – клавіші, музика, аранжування
Валентин Миронюк – барабани

http://fiolet-band.com/
http://vkontakte.ru/club12104235
http://www.myspace.com/fioletmusic

комментарии

23.09.11 | sirko
Цитирую: Ми намагаємося вкладати в лірику максимум змісту, експериментуємо зі звуком, абсолютно не заморочуючись над стилями та визначеннями. Нам важливий зміст, а не форма і, віримо, що тим людям, які з нами – теж.

Ха... Похоже, ребята слишком высокого о себе мнения, если учесть, что в реальности, тексты их песен - никакие, а мелодии не имеют никакой индивидуальности, их невозможно отличить от сотни других аналогичных групп.

23.09.11 | Крыся
Зато ведут себя на сцене прилично. Трезвые и ухоженные. Уважаю.


чтобы поместить сообщение или комментарий вам нужно войти под своим логином