чтобы поместить сообщение или комментарий вам нужно войти под своим логином

логин

пароль

регистрация
забыл пароль



чтиво / интервью

КРИХІТКА: ’Параду вишиванок недостатньо’

30.08.12 | admin | music.com.ua
Мабуть для багатьох поціновувачів творчості «Крихітки», найвідомішого вітчизняного рок-гурту з жіночим вокалом, несподіванкою стали цьогорічні появи команди перед публікою у формі електро-дуету. В нових аранжуваннях красиві і проникливі пісні групи звучать дуже органічно, але чи є це переформатування остаточним і безповоротним? На це питання @Music відповіла обличчя, голос, розум, честь і сумління «Крихітки» Каша Сальцова, крім того розповівши про пісню-присвяту російському фізику Григорію Перельману і враження від концерту Red Hot Chili Peppers, а також оцінивши ситуацію в місцевому шоубізі та перспективи інтеграції українських артистів у світову музичну індустрію.

- В цьому році «Крихітку» доводилося бачити і чути переважно у вигляді дуету, що виконує пісні, музично оформлені в естетиці електро. Що це – «економ-пропозиція», творчій експеримент чи новий етап в житті групи?

КС: Нас якось вчергове покликали зіграти чи то у маленькому приміщенні на фестивалі чи то на ефірі десь, а я формат "стілець-гітара" не дуже люблю, тому заранжували кілька пісень в "електро". Потім, як то кажуть, "відчули кров" і взялися переробляти все. Як продюсер кажу - так, це зручний формат для невеличких залів, відповідно, менш витратна для організаторів концерту програма. Як артист - отримую задоволення від такого формату, бо легкий саундчек, майже завжди можна викрутити непоганий звук, багато простору для вокалу і нарешті можна потанцювати на сцені по дівчачому, під біт. Люблю працювати з іншими жанрами, до того ж.

- Як виник цей формат? Коли, чому, як надовго?

КС: Перший сольний концерт дали, здається, взимку у Львові на благочинній акції. Тобто півроку щільно граємо в електро, ну крім опен-ейрів. Взагалі хочу поєднати ці два формати, вже потроху підбираємось до того звуку, про який завжди мріялось.

- Твоїм «дуетним» партнером є Микола Матковскький. Як поставилися до цього інші учасники колективу?

КС: Стас (басист) зрадів, як в в анекдоті – "вперше послухав нас з залу, без басу". Він якраз планує зав’язати з музикою і присвятити себе відеодизайну, подорожам та ацкому отжигу. Саня (барабанщик) сказав "фу, проміняли мене на ноутбук" і час від часу компенсує нашу відсутність грою з групою Vinipuz Mob. Це група-ветеран, перевірена часом, віддана незалежній музиці. Насправді я би хотіла, щоб Сашко освоїв якійсь Akai або що, та долучився.

- Хто займався реаранжуванням композицій?

КС: Коля (гітарист) , Діма Леонов (клавішник), я, Юра (звукорежисер) теж втручався.

- На концертах, в ефірах і в мережі звучало декілька нових пісень «Крихітки». Одну з них, «Григорий», ви присвятили одіозному російському вченому-фізику Григорію Перельману, виклавши кліп на неї в Youtube до дня народження «винуватця». Чим надихнула саме ця людина? Чи чув він пісню, чи була якась реакція?

КС: "Григорій" ми на концертах "Крихітки" не граємо, бо це мій сайд-проект, така ніжна тиха історія. Минулого літа я собі придумала сонграйтерський марафон - щотижня засновувати в twitter банду, що за 1 тиждень пише 1 пісню, викладає її, а потім розпадається. Таким чином привчала себе писати швидко пісні в різних жанрах. Щось викладала, щось ні. Отак придумалась група "Предел радости" і пісня "Григорій". Йшла вулицею, повз податкову чи банк, чомусь згадала про Перельмана, мабуть його показували нещодавно абощо. Як всі мабуть знають, це математик, що довів теорему Пуанкаре. Він працював над нею кілька років, фактично продовжуючи наробки іншого математика , що ще живе, - Гамільтона. Григорій Яковлевич довів теорему до кінця, Гамільтон, відповідно, засмутився і дуже холодно з ним повівся, а потім ще китайські математики стали претендувати на участь у відкритті і ще рік його розрахунки перевіряли всією мат-спільнотою. Математична «Санта-Барбара», коротше. Я так зрозуміла, що Григорій Яковлевич розгнівався, йому було огидно, що хтось засумнівався в його ролі у відкритті та мотивах, а ще його розлютила світська преса, що писала про меркантильні інтереси науковців. Тоді він всіх послав і взагалі відмовився від премії математичного інституту Клея в $1 000 000 млн. Гордий. І так, сам того не підозрюючи (чи може прорахував, він же розумник) інвестував у всесвітню славу. Погодьтесь, цілком голівудська історія. Ну ось я гуляла, думала про нього, про гордість, про страх. І ще про те, що, мабуть, його податкова у Пітері засмутилась - їм же відпилити від мільйону не дали. Ну ось. І тоді придумалась фраза "Пока Григорий сонмы прессы гнал от дверей своих устало, его налоговый инспектор обедал локтевым суставом". Посміялась, а потім написала текст, музику, наспівала на диктофон і вийшла пісня – історія від особи героїні, що могла би його полюбити. Я не думаю, що Григорій Яковлевич пісню чув, але про всяк висилаю йому повітряний поцілунок.

- Є ще «герої нашого часу», яких хотілося б оспівати?

КС: Ну от під час сонграйтерських тренувань я ще написала іронічну пісню про те, що Анжеліна Джолі насправді пацан. Вчора на боксера Усіка подивилась - а теж нічого ліричний герой.

- Збираєшся продовжувати писати тексти російською мовою?

КС: Не знаю, майбутнє наразі абсолютно невідоме, з огляду на різні обставини і в країні, і в групі, і в голові.

- Як багато вже є у групи нового матеріалу? Є думки про альбом чи, бодай, сингл?

КС: Дещо буде. Зарано казати, що саме.

- Кількість концертів у «Крихітки» останнім часом відчутно скоротилася. З чим ти це пов’язуєш?

КС: Як продюсер кажу: ми не спимо, навесні було кілька невеликих клубних концертів по Україні, виконували обіцянки тим містам, що голосували на сайті в акції "Запроси "Крихітку" у своє місто". Акція проста - на сайті мейлами реєструється 150 охочих - ми приїжджаємо. Було весело, до речі. Запоріжжя, Харків, Днепр, Одеса - люблю. Щодо столиці - не буду брехати - прохідний концерт не хочеться, а щоб зробити хороше шоу, недостатньо ресурсів і ще замало нових пісень в ефірі для того, щоб був такий контакт з залом, який я хочу. "Рецепт"-то майже весь широкому загалу невідомий, окрім радіо-синглів "Ало-але", відео "Щось на зразок", "В Епіцентрі" та "ВНМК". То суд за права був, то радіостанції крутили нас лише вночі. Ще ми ніби "зникли", бо не було повноцінного промо синглів - останній відеокліп на "В епіцентрі" виходив у 2010, разом з промо фільму, не було сенсу вкладати гроші у відео, поки йшов суд з виробником дисків і був дійсний контракт . Його термін нарешті скінчився у березні, нині "Крихітка" (гіп-гіп-ура!) вільна і незалежна група. Ми дещо познімали і тепер монтуємо до осіннього сезону.

Як артист кажу - так, цього року у мене менше ентузіазму. Музика - не лише ноти, але й паузи між ними. Набираюсь сил. Робити альбом і концерт, де буде ще 15 "таких самих пісень", самоповторення - нецікаво. Хочу нового звучання, нових образів, нових історій.

- Декого з музикантів стан справ у вітчизняному шоу-бізнесі ламає. Хтось переходить на суміжні спеціальності на кшталт звукоінженерів чи промоутерів, хтось взагалі йде в «цивільні» професії, залишаючи собі музику, як хобі чи просто захоплення, хтось емігрує… Що тебе примушує продовжувати займатись музикою?

КС: Ще б пак не ламав, країна страшенно невдячна і в економічному плані і у адекватній оцінці твоєї роботи ЗМІ. "Дівчата в трусах знімають сюжети про дівчат в трусах". Ми у набагато гірших умовах у порівнянні навіть із польськими музикантами. І так, це болюче питання для багатьох - чи варто продовжувати,якщо немає очікуваного відгуку і економічного сенсу. Щоб грати-записувати-знімати-їздити так як хочеш, потрібна фінансова незалежність. Якщо музика тобі її не дає - 1)шукай джерело фінансів деінде; 2) роби вдвічи більше ніж робиш зараз; 3)працюй з людьми, що готові вкладати в тебе свій час безкоштовно заради створення нових ідей; 4) роби нове; 5) працюй так, ніби ти не в Україні. Ентузіазм вичерпний, тому потрібна яка-не-яка система. Немає нічого поганого в тому, щоб мати роботу або інші проекти, які приносять гроші. Врешті-решт всі музиканти вкладають статки у інші бізнеси, щоб потім не залежати від мінливості шоу-бізнесу, моди на себе, ринку тощо. Немає спонсору для туру - поїду сам. Так, інші проекти забирають час, проте дозволяють не бути заручником української дійсності. Нам всім хочеться уникнути ситуації, коли ти в ефірах по всіх каналах, а грошей на їжу, бензин або запис нової пісні може не бути. Є світові зірки-власники «Греммі», яким немає за що жити зараз, тому скаржитись не збираюсь. Тетяна Друбіч, зірка радянського і російського кінематографу, працювала лікарем, вже у бутність зіркою, щоб мати можливість грати такі ролі, які вона сама хоче, а не халтурки в серіалах. Музиканти групи Interpol звільнились з основної роботи тільки перед першим масштабним туром. Так, важко, але поки що буду продовжувати. Окрім того, в мене ще не весь кредит інвестору за альбом і кліпи виплачений. Тому платіть, будь ласка за роботу музикантів безпосередньо музикантам, якщо хочете почути від нас щось ще - купуйте атрибутику, альбоми, треки та квитки на концерти.

- Чи може, на твою думку, ситуація змінитися на краще? Що для цього треба?

КС: Якщо ви відчуваєте неабиякий музичний потенціал, можна поїхати у іншу, "готову" країну. Навіть варто, мабуть. Якщо ви лишаєтесь, то по-перше треба писати хороші україномовні пісні або музику і щосили це популяризувати. По друге, треба привчати ЗМІ до жанрового різномаїття у комерційній музиці. Поп-музика - це не лише євроденс й рок-поп-балади. Щоправда, донесення цієї ідеї до українських радіостанцій займе багато часу, це тривалий культурний процес. Є шанс, що ваш гурт буде працювати довго і наполегливо і переживе некваліфікованого програмного директора, але також є великий шанс, що ви поповните список груп, в чию труну програмні директори своєю недальновидністю і упередженням забили кілька цвяхів. Можна скільки завгодно передирати аранжування у Ріани і казати що "ми Європа", але українська поп-музика 20-ти річної давнини, це, вибачте, "Аква Віта", Юрко Юрченко та Левко Дурко, а не Blondie, хочете ви цього чи ні.

"З Росії - з любов’ю" - не просто вираз. Є перевірений десятком артистів шлях - наші закомплексовані медіа готові сприймати український мейнстрим тільки після схвалення в Росії та за кордоном. Тому артисти, що здобули популярність там,створюють україномовні треки, інвестують рос-капітал у формування і просування нашого поп-продукту. А взагалі кожен має робити свою справу: менеджер гурту - популяризувати музику та перетворювати популярність на гроші і створювати робочі умови для авторів і артистів. Концертний директор та промоутери - заповнювати майданчики по всій країні і привчати людей ходити на виступи. Автори та артисти - пісні писати. Арт-директори-саундпродюсери-світлоінженери і відеоінженери - створювати фірмовий звук, привабливі художні образи і робити шоу. Медіа-менеджери - шукати нагоду для актуалізації локального продукту. Завжди мріяла спокійно займатись вокалом, звуком, писати пісні за надійною спиною менеджмента, що буде перетворювати мої зусилля на гроші, але видно не судилось, тож тепер можу дати кілька порад менш стійким колегам.

Музиканти та їх директори мають об’єднатись у профспілку і диктувати свої правила, а не "бути више етаго", бо ті, хто створюють музичний продукт - в центрі індустрії, а все решта її обслуговує та живе за рахунок використання нашого продукту. А ще треба раз і назавжди розібратись з організаціями колективного управління правами, бо це просто якесь тіньове відомство, що краде кошти авторів и виконавців.

А тепер я вимкну артиста і увімкну громадянина і скажу, що в принципі варто зробити не нам а всім: Є речі, які залежать не від музикантів, а від здоров’я суспільства. Музику хочеться слухати, коли є що їсти і на що подорожувати. Українці купують мало україномовного музичного продукту (і концертного, і контенту) і через свою бідність і через низький престиж україномовної музики (за 20 років - дай Боже, щоб 30 імен-авторів україномовних хітів назбиралось, роззирніться - "на манеже все те же"). Ми так чи інакше залежимо від загального стану справ в економіці.

Не треба мати багато мізків, щоб діяти просто, але радикально - наприклад відібрати ліцензію у "Руского радіо","Шансону" тощо, весь глянець запустити хорошою літературною українською, інвестувати в українську документалістику та розвиток туризму, звільнити кілька десятків теле -радіо -менеджерів, що до сих пір роблять "рейтинги" за допомогою неактуальних зірок з сусідньої країни. Я не прихильник таких методів, але за 3 роки у нас дійсно була б нова, набагато "країністіша" країна. Набагато складніше виховати нову генерацію українців, які будуть любити і заохочувати своє, як французи або норвежці, бо вони себе поважають і є за що. У нас мають бути спільні здобутки, як у нації, і не лише спортивні. А ми лише пару місяців на Майдані постояли, й те на 2-х різних.

Ще потрібне "Міністерство пропаганди національних інтересів" та реформа шкільної освіти, у якій престиж українських здобутків був би добре розтлумачений змалку. Щоб імена українських науковців, письменників,композиторів (і російськомовних і україномовних) були у кожного школяра не просто закарбовані у пам’яті, щоб він любив їх, пишався, щоб формувався pride. Щоб був культ своєї культури, щоб Крушельницька,Сікорський або Нестайко були так само шановані українцями, як Астрід Ліндґрен шведами, і люди, що творять історію, отримували визнання держави ще за життя. Зараз у геїв як у спільноти більше почуття власної гідності, ніж в українців як у спільноти. Параду вишиванок недостатньо. І щоб настав такий час, щоб кожен службовець, кожен таксист, кожна продавчиня розуміли, що і у неї є національний інтерес, вона має право копнути депутата. І що у тебе є співгромадяни, з якими треба знаходитись у добросусідстві. Щоб було ясно, що обличчя країни - це конкретно ти. І якщо ти не почуваєшся українським громадянином комфортно, з цим треба конкретно тобі щось робити. Нагинати владу, наприклад, якщо вона погано тобі, як народу, служить.

…Блін, а хотілось поговорити про новий кліп Arcade Fire і який гарний звук в альбомі «Піанобоя»...

- В ефірі одного з музичних телеканалів ти співала разом з «Гайдамаками» їх пісню «Літо». Цей фічерінг буде закарбований в цифрі і увійде до якоїсь платівки чи то була разова акція?

КС: Сашко Ярмола запросив поспівати. Наскільки я знаю, пісня має увійти у його нову платівку. Принаймні на студії ми її писали. По 80-м дали, по хард -року, чо.

- Є ще якісь фічерінги в твоєму доробку за останній час або в планах, може сама з кимось мрієш заспівати?

КС: Взагалі-то є прокт "Добро", в якому я 2 роки як мала дописати свою партію. І є пару секретних поки що співпраць.

- Є в тебе якісь музичні сольні чи сайд-проекти?

КС: Ммм. Поки не скажу.

- Чи продовжує функціонувати ваш еко-проект «Торба-Природі»?

КС: А то, нова лінійка торб вийшла навесні. Зі злими слоганами.

- Бачив тебе на концерті Red Hot Chili Peppers. Як тобі сподобалося?

КС: Ну звичайно, у кожного покоління має бути свій "Скорпіонз". І ще guilt pleasure, так приємно чути, що навіть супер-групи лажають, розумієш, що "не Боги горщики обпалюють" і т. д.

- Як часто взагалі відвідуєш концерти? На кого з «фірмачів» останнім часом ходила?

КС: Багато ходжу, щоб бути в тонусі і не опускати планку. Брайан Феррі молодець був. На Ленні Кравіца піду, мабуть, і на The Kooks.

- Ці виступи ти сприймаєш як слухач-глядач-меломан, чи як професіонал, «препаруючи» шоу і беручи щось для себе?

КС: А я вже давно як слухач не ходжу, хоч і намагаюсь відволікатись, все одно - розбираю на шматки. Дивлюсь хто на чому грає, як будує драматургію виступу, скільки людей за світловим пультом стоїть тощо. За публікою спостерігаю.

- Кого б ще хотіла побачити в Україні? З ким би хотіла виступити на одній сцені?

КС: Чесно кажучи, краще їздити на фестивалі за кордон, там можна побачити групи у своїй стихії і при всіх технічних можливостях, та й квитки за кордоном дешевше. Було б круто подолати стіну, що відділяє нас від західного слухача, але це вдалось, здається, з пост-радянських груп тільки Brainstorm, T.A.T.U та Pussy Riot (але останні - не через музику, звичайно), «Мумій Троль» все ще намагаються. Поки як, вибачите, у світовий шоу-бізнес за останні 10 років прорвались всерйоз обмаль українських музичних імен: Drudkh, Los Colorados, Haydamaky, Dakha Brakha, Kazaky, Fotomoto, Gogol Bordello і ніхто з них не грає поп-рок, як «Крихітка». Нашим прогресивним Brainstorm могли б стати Esthetic Education. А так - металюгі, етно, електроніка, інструментальна музика і ска-панк, як завжди, найзручніші для експорту.

Стосовно поп-музики, рок-музики і мейнстриму: якщо українські гурти можуть розраховувати на співпрацю з західними зірками, то це або "тато тобі купить модного продюсера і дует з зіркою" або просто хтось вирветься за допомогою професіоналізму та оригінальності . У цьому плані у крутого інструменталіста, dj або бітбоксера більше шансів. John Forté і SunSay зробили спільний трек, виглядало доволі органічно, на мою думку, і у Джамали є хороші шанси. У Івана Дорна є, все ще є у Каті Чілі, хоч вона і забиває на промоушен, з музичної точки зору продукт зрілий і унікальний, були б гроші вкалала б в себе, і в неї. Чула непогані відгуки про лайви Atmasfera, проте сама не бачила поки. Не знаю, чи вистачить коштів у інвесторів Мікі Ньютон, і вони, і «Стереоліза», і «Маракеш», щось там пробують, але конкуренція на Заході - самі розумієте. Амбіції щодо світової слави є у всіх. Потенціал - ні. "Крихітка" може вийти на сцену в фестивальному блоці після або перед близькою по звучанню і духу командою з жіночим вокалом, типу No Doubt, Lamb, Garbage, Natalie Imbrulglia, Portishead у Києві, і ми візьмем своє. Я навіть не побоялась би з електро-програмою виступити поруч з Likke Li, Foe, Gossip, The XX тощо. Вдома, на своєму полі можемо. А ось на західному фестивалі перед чужою публікою з україномовним репертуаром не ризикнула б покластись лише на свою харизму, енергію та музику. Хоча цікаво було б почути, як скандували б «Kry-hit-ka». "Крайхітка"?..

Коли це інтерв’ю вже було зроблено и чекало своєї черги на публікацію, з’явилася новина, що групу «Крихітка» залишає гітарист Микола Матковський, беззмінний її учасник з 1999 року. Своє рішення він прокоментував так: «Я вирішив, що час змінити пріоритети і надати перевагу тим речам, від яких доводилось відмовлятись через «Крихітку». Реакція лідера гурту Каші Сальцової була наступною: «Ми друзі, я з розумінням, хоч і з великим жалем приймаю Миколине рішення, ми разом робимо все можливе, щоб слухачі почули від "Крихітки" новий матеріал восени. Переживаю, ясно. Щоби продовжувати займатись прекрасною і невдячною справою потрібен невичерпний запас ентузіазму, він є не у всіх. Щодо долі "Крихітки" заяв поки не буде, ми випрацьовуємо рішення».