чтобы поместить сообщение или комментарий вам нужно войти под своим логином

логин

пароль

регистрация
забыл пароль



чтиво / интервью

Творчість, як зброя пролетаріату в руках Сергія Жадана та гурту «Собаки в космосі».

01.09.12 | SenYa | diyclab.org
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, —
Він живе, він ще не вмер.

І.Я Франко «Вічний революціонер»

Кожній епосі свої герої і свої революціонери. Кожному часу потрібен хтось, хто не дозволить заснути лінивим яппі, підтримає молодий бунтарський дух і стане кісткою в горлі можновладців. Революційні ідеї старі, як сам світ: від харизматичного Ісуса Христа до утопічного Томази Кампанелли, від фанатичних Дантона, Марата і Робесп’єра до прагматичних Маркса, Енгельса та Леніна, від романтичного Че Гевари до загадкового субкомандате Маркоса. Змінюється час, мода, музика, але суть революційного духу, наріжне каміння його фундаменту, лишається незмінним – це рівність та справедливість.


Суспільно-економічний лад, постійно еволюціонуючи, набуває все більш відкритої демократичної форми. Це все ще дуже далеке до ідеалу, але навіть тоді, коли настане рай Божий на землі, місто Сонця і комунізм «в одному флаконі» - все одно знайдеться той, хто буде проти. Це і є «вічний революціонер».


Музика і література – це найпростіші і найоптимальніші способи донести ідею народу, тому саме музиканти і письменники беруть на себе обов’язки дзвонарів честі і совісті. В Росiї це барикадний Юрій Шевчук, в Білорусії - «persona non grata» Сергей Михалок, в Україні - Сергій Жадан.


Сергій давно трудиться на поприщі письменництва та поезії і давно вже здобув ім’я нестандартної, нонконформиської особистості. Разом з відточуванням слогу в нього сформувалась життєва позиція, яка найшла свою реалізацію в спільному проекті з гуртом «Собаки в космосі». Хотілося б сказати декілька слів саме про гурт. «Собаки в космосі» - гурт вже не молодий і знаний, можливо менш відомий ніж Сергій, але з моменту заснування у 2000 році, гурт наїздив тисячі кілометрів виступів і гастролей по клубах та фестивалях, випустив два повноцінних альбоми і зрештою здобув ім’я цiкавоi української ска-банди. В результаті співпраці у 2008 році виходить перший спільний альбом гурту та Сергія під назвою «Спортивний клуб армії». Сама назва альбому вже характеризувала його як щось цікаве та стьобне. Музика «Собак» і речитатив Сергія створили новий музичний формат в українській музиці. Як сказав один мій колега: «Чувак, це ж український Генрі Роллінз! Я в захваті!» Я теж був в захваті від того альбому і якщо б він був в мене на фізичному носії – то заслухав би його до дир. Проект переріс у довгострокову співпрацю, і наразі, ми маємо другий альбом, який вийде незабаром, під назвою «Зброя пролетаріату». І в ньому вже Сергій повністю випустив свої демонів. Тут немає веселої критики сучасного українського суспільства, тут жорстка сатира та позив за допомогою тієї ж таки «зброї пролетаріату» змінювати цей бардак. В «Депеш Мод» Сергій писав, що він прожив тридцять років свого життя не цікавлячись політикою і економікою, і хотілось би так прожити решту 60 років, але душа митця не витримала і його вкурвив увесь той «бєспрєдєл», від якого потерпає наша країна.




У новому альбомі не тільки текст більш соціально-революційно насичений, але й виконується він у більш жорсткому форматі. Це вже не просто ска-панк з речитативом, це вже справжній ска-хардкор – різкий і безкомпромісний, як удар кувального молота на ХТЗ. Власне цей новий альбом гурт «Собаки в космосі» та Сергій Жадан почали «обкатувати» по українських майданчиках. І хоча альбом ще не вийшов, багато пісень з нього давно розійшлися по Інтернету і стали популярними.


«Зброя пролетаріату» - однойменна пісня з альбому. Про що вона, зрозуміло з самої назви: це заклик до усіх небайдужих брати камiнь – зброю пролетаріату, вчити історію, готувати революцію, лишати аудиторії та виходити на вулиці. Текст звичайно трохи радикально-максималістський, але такого вимагає ситуація. Якщо не ми, то хто?

«Завод iм.Шевченка» - пісня про губернатора Харківської області Михайла Добкіна, так-так, цього легендарного героя ролику "Миша не выйобуйся! Хуле лицо кислое? Тебе никто денег не даст". Мені, як не харків’янину, важко оцінити усю кумедність пісні, але, впевнений, що такий Добкін є в кожній області, місті чи на селі.

«Радіо Харків» - пісня для пробудження усіх свідомих, хто розуміє, або хоче зрозуміти, як працює система. Як вона тебе продає, купляє, та знову продає, але вже дорожче. Кожний політик і управлінець в нашій країні – це найгірша реінкарнація Паніковського, яка дивиться на все крiз призму наживи.




«Мудаки» - ще одна пісня про те, як все і всі купуються і продаються. Про продажних бюджетників, журналістів, політиків та письменників.

«Берці» - пісня про тяжке життя дрібного підприємця в нашій корумпованій країні. Злободенно для тих, хто хоч раз пробував робити бізнес в нашiй країні.

«300 китайців» - надто актуальна пісня, особливо для харків’ян, про нелегальну імміграцію в нашу країну. Ринок «Барабашова», «7-й кілометр» - це ті місця в Україні, де ти розумієш, що якщо нелегальна імміграція піде такими темпами, то українців в Україні буде меншість і наші онуки будуть їсти паличками.

«Олег Ляшко» - пісня не стільки про депутата с нетрадиційною орієнтацію Олега Ляшка, стільки про усіх тих депутатів, незалежно від їх орієнтації, хто став подiбен на справжніх продажних підарасів.


Ось, приблизно таким буде новий альбом, якщо вірити програмі, яку Сергій та «Собаки» виконують на концертах. Маю надію, що дуже скоро ми побачимо його у крамницях та на торрентах. Купляти чи не купляти офіційні диски – це звичайно справа кожного, як і виходити чи не виходити на барикади.


P.S. Хотілось би ще пару слів сказати про виступ Жадана та «Собак» у Львові. Виступ проходив в рамках фестивалю ««FаnARTia» на території фан-зони Євро 2012. Людей, нажаль, було украй мало, можливо, осiб п’ятдесят, а, враховуючи, що все дiйство відбувалось на проспекті, це виглядали дуже сумно. Жадан і «Собакі» зробили відмінний концерт і ті, хто все ж таки прийшов заради них, отримали надзвичайних заряд емоцій. Сергiй, як невгамовний енерджайзер, бiгав по сцені, залазив на колонку, а наприкінці виступу не витримав і стрибнув до фанів: співати та танцювати разом з ними. Одним словом, як кажуть поляки, було «bardzo zaebishche!» Усі наступні виступи в рамках фестивалю в той день, нажаль, були УГ (як кажуть росіяни). Ні асексуальна Карпа – мати героїня, ні пошарпаний Барбара - знаний борець з зеленим змієм, не змогли дати навіть десятої долі того позитиву, яким вдосталь зарядив нас проект Сергій Жадан і «Собаки в космосі», за що їм велике-велике ДЯКУЮ!