чтобы поместить сообщение или комментарий вам нужно войти под своим логином

логин

пароль

регистрация
забыл пароль



чтиво / события

SunSay закликав вінницьку публіку звільнитись

28.09.11 | sumno.com
23 вересня Вінниця вкотре зустрічала Андрія Запорожця (він же – Sun), цього разу – з акустичною програмою, яка складалася з відомих хітів, а також нових творів ще не виданого альбому «Легко».

Поціновувачі творчості SunSay зайняли ледь не кожен закуток місцевого «Royal Pub»: вільного місця не було за жодним столиком, ані під сценою та в проходах пабу.

Під бурхливі оплески на сцену піднялись Андрій Запорожець та Роман Кучеренко. Останній, ніби буддиський монах на вигляд, відігравав прості гітарні рифи спокійно та виважено, і ця легкість гри, в поєднанні з голосом Санa, нагадували гурт «5’nizzа». Перша ж композиція SunSay «Я не той» допомогла слухачам понастальгувати за колишнім проектом Сергія Бабкіна та Андрія Запорожця. Спогадів додало виконання пісень «Стрела» та «Солдат», які зал зустрічав найбільшими оплесками. Та варто зазначити, що від колишньої «5’nizza» залишився лише багатогранний голос Санa та реггі рухи свободи. В текстах SunSay Андрій Запорожець відображає свій внутрішній світ, філософію, дзен-буддистські вірування, які звучать, ніби посил до слухачів, що найбільше відчувається в нових композиціях гурту. Крім власних творів, Sun, у пам’ять про Amy Winehouse, виконав її композицію та зазначив, що дуже любить творчість покійної співачки, а її пісні спеціально запускав перед початком свого виступу.

На концерті прозвучали пісні з двох попередніх альбомів гурту – «SunSay» та «Дайвер». Sun вводив публіку в так званий «кач» - стан повного забуття в ритмах музики. Слухачі повторювали слова пісень, ніби мантру. Відчуття на рівні емоційного піднесення та забуття. Більшість ліричних композицій, таких як «Дайвер», «Відчувай», «Море», «Будь слабей меня», Sun виконував із заплющеними очима, які він відкривав по останньому акорду пісні, а стан забуття миттєво змінювався широкою щирою усмішкою. Більш швидкі ритмічні композиції («У тебя есть все, чтоб об этом забыть», «Брат», «Все равно») виконувались на одному подиху із залом, коли кожен заклик зі сцени підхоплювався натовпом.

Ось так, пісня за піснею, рух за рухом…аж тут слова подяки від вокаліста та оголошеня про закінчення концерту. Година пролетіла надто швидко. Перед тим, як піти зі сцени, Андрій вирішив поспілкуватися з публікою, якій він розповів про свою відданість буддизму та запропонував охочим звільнитися, відкритися світу, а також відвідати семінар його знайомого вчителя. Дівчина в залі роздала запрошення на розрекламований захід, а Sun, усміхаючись, залишив сцену. Проте слухачі не були готові до такого закінчення вечора, а тому скандували «на біс», допоки SunSay не повернувся на сцену. Викрики «Ямайка» від фанатів проекту «5’nizza» були винагороджені піснею «Солдата». А остання композиція гурту приємно здивувала публіку – абсолютно блюзова річ 60-тих років «Hey, Joe» – про хлопця, який вирішив убити свою невірну дружину, а потім втік до Мексики. В такі хвилини Роман Кучеренко з буддиського монаха перетворився на шаленого блюз-гітариста, а Sun емоційно-надривно розповідав слухачам історію Джо.

SunSay – це не тільки суміш реггі, фанка, ф’южн, хіп-хопу, соулу, блюзу, тріп-хопу. SunSay – це окремий організм, внутрішній слух життя, котрий відриває тебе від землі та відносить далеко за межі концертної зали. І тільки часові обмеження виступу можуть повернути слухача назад до реальності.

комментарии


чтобы поместить сообщение или комментарий вам нужно войти под своим логином