чтобы поместить сообщение или комментарий вам нужно войти под своим логином

логин

пароль

регистрация
забыл пароль



чтиво / события

Сашко Положинський звернувся до українських військових

24.03.14 | admin
Фронтмен українського гурту «Тартак» Сашко Положинський записав звернення до українських військовослужбовців у Криму з метою підтримати моральний дух солдатів, офіцерів і моряків і виказати їм вдячність за стійкість. Приводимо звернення цілком:

«Доброго дня! Меня звати Сашко Положинський, я є учасником гурту «Тартак», і зараз я звертаюсь до всіх українських військовослужбовців, які знаходяться в Криму. А в першу чергу, до морських піхотинців із 1-го Феодосійського батальйону, адже саме із цими військовиками у нас – гурту «Тартак» - склалися особливі творчі стосунки через нашу пісню «Лицарський хрест».

Звертаюся до всіх вас, тому що я, як і мільйони інших українців, вболіваю за долю України і за вашу долю, тому що розумію, що ваша доля нерозривно пов’язана з майбутнім України і з майбутнім кожного із нас у ній. Звертаюся до вас, тому що розумію, як вам усім сьогодні потрібна наша підтримка. Розумію, що зараз ви знаходитесь у стані не тільки постійного психологічного і фізичного тиску, але ще й у такому підвішеному стані невизначеності.

Наскільки я розумію, ні виконуючий обов’язки головнокомандуючого Збройними силами України, ні призначений за партійною квотою міністр оборони України не дають вам чітких наказів щодо того, як ви повинні діяти за даних обставин. І через оцю невизначеність, через оце постійне очікування невідомого чого і невідомого від кого, зрозуміло, що можуть виникати якісь там питання – нащо це все потрібно та заради чого; якщо немає конкретної мети, конкретного завдання, немає конкретної цілі, то опускаються руки, нічого не хочеться робити, з’являється зневіра і так далі.

Мої слова до вас стосуються того, що Є заради чого і заради кого – заради всіх нас, заради всіх українців, заради всіх людей у всьому світі, які вболівають за долю України. Заради майбутнього нашої держави, заради того, щоби рано чи пізно ми змогли збудувати ось таку прекрасну Україну, про яку ми усі мріємо – Україну щасливих людей, яка дбатиме про кожного свого громадянина, і кожний громадянин дбатиме про неї. Я вірю в те, що рано чи пізно ми зможемо змінити нашу Україну на краще і рано чи пізно створимо таку армію, в якій захочеться служити кожному, – ну принаймні здоровому повноцінному чоловіку, – тому що це буде престижно, тому що це буде перспективно і почесно, і тому що це буде в тому числі і матеріально вигідно.

Але все це майбутнє, яке починається сьогодні. От власне від того, як ми сьогодні з вами будемо діяти, кожен з нас як буде діяти, – чи здатен буде витримати все це, чи не махне рукою, чи готовий буде дійсно багато, довго і наполегливо працювати, проявити найкращі якості, найкращі чесноти, врешті-решт, зберегти свою власну гідність, свою власну честь – від цього всього, від кожного з нас залежить наше велике світле майбутнє.

Давайте не зневірюватися, давайте не втрачати надію на те, що ми зможемо досягти того життя, про яке кожен із нас мріє. Життя щасливого, життя успішного, життя, в якому не буде чорних смуг, а будуть переважно світлі – більш світлі чи менш світлі… Коротше кажучи, я розмріявся, але головне що я хотів сказати – тримайтеся! Україна з вами, українці з вами. І ми будемо робити все можливе, що від нас залежить, щоби не втратити з вами зв’язку, не втратити з вами контакту. Сподіваюся, що ви зможете вчасно почути та побачити це моє звернення. Сподіваюсь колись зустрітися з вами, безпосередньо поспілкуватися, ну і поспівати пісень. Щасти вам!».