чтобы поместить сообщение или комментарий вам нужно войти под своим логином

логин

пароль

регистрация
забыл пароль



чтиво / репортаж

Джаз Коктебель: БГ розповів, як почав писати, а Фрієрсон – як перевозити алкоголь

19.09.11 | Анна Ященко | culture.unian.net

Eже традиційно у вересні Коктебель перетворюється на джазову Мекку. Тільки-но відлунав фестиваль “Live In Blue Bay” у кримському “краю блакитних вершин”, як курортне селище радо зустрічає 9-й фестиваль «Джаз Коктебель».

– Цей фестиваль – величезна піца, де кожен шматок з різними інгредієнтами. Можна використовуючи національний принцип все понадкушувати, а можна вибрати шматочок, який близький тобі, який напевно тобі смакуватиме, – заявив куратор Волошинської сцени фестивалю Олексій Коган, відповідаючи на прохання журналістів порадити, які концерти варто в першу чергу відвідати. – Якщо ви прийшли на фестиваль – обирайте те, що вам до душі. Пол Маккартні колись казав: аналізувати музику не варто, лягла у вухо – ваша, не лягла – чекайте, колись ляже.

Організаторам уже не вперше закидають, що фестиваль у Коктебелі перестає бути джазовим. Взяти хоча б хедлайнерів. Минулого року це був російський рок-гурт “АукцЫон”, цього року – “Акваріум”.

Коган не заперечує і проблеми не бачить.

– Не варто прив’язуватися до того, що грають, треба прив’язуватись до того, як грають, – каже він. – «Джаз-Коктебель» – це вже давно не джазовий фестиваль. Тут представлені практично всі напрями сучасної музики. Буде джаз, діджеї, електронна музика.

БГ
БГ

Найбільше цього року тут дійсно чекали на зовсім не джазового БГ. У всякому разі – його виступ зібрав шалену кількість людей, які заполонили чи не весь нудистський пляж, де розташована одна з трьох сцен NU JAZZ, на якій і проходили вечірні концерти.

Організатори зізналися, що “полювали” за БГ не один рік. Лідер легендарного “Акваріуму” довго роздумував, перед тим, як врешті-решт погодитися стати учасником фестивалю.

– Я надаю перевагу грі на закритих майданчиках – там легше створити звук і атмосферу, яку мені потрібно створити, – пояснив свою позицію Борис Борисович. – Атмосфера свята на відкритому повітрі – не завжди те, що ми хочемо зробити. Та ми таки вирішили буде дуже цікаво подивитися, як все буде звучати й слухатися. Це експеримент.

На прес-конференції БГ був явно в дусі, хоча і традиційно лаконічно-іронічний. Ділився спогадами про перші музичні спроби:

– Я почав писати в першому класі. Тоді була відлига і було все можна, – розповідає Борис Борисович. – Я дивився телевізор і на сцену Маріїнського театру в Петербурзі вийшла велика кількість бардів. Там не було Окуджави й Висоцького, але були всі решта. Я так захопився тим, що миттєво сів і написав перший вірш. І зрозумів, що... ну, я теж можу. І пішло (сміється. – Авт.)...

Гребєнщиков переконаний, що джаз давно помер, ще в середині 60-х років, “коли Майєр почав грати електронну музику”.

А от дивлячись на те, як шаленіє від виступу БГ сучасна молодь, підспівуючи чи не кожній композиції, розумієш, що рок нині живіший живучого.

– Як добре ось тут з вами, – промовляє зі сцени лідер “Акваріуму”, посилаючи повітряні поцілунки у натовп, чим остаточно закохує в себе присутніх.

Не менш радо зустрічала публіка і давнього друга фестивалю, «душу і голос гурту DePhazz» Карла Фрієрсона.

Карл Фрієрсон

– Коктебель – це дійсно духовне місце. Він дає мені стільки духовної енергії, – ділився співак з журналістами на прес-конференції перед виступом. – Я це відчув з першого моменту, коли сюди потрапив. Деякі їздять в Індію чи Непал, а я приїжджаю в Коктебель.

Фрієрсон зізнався, що в рідній Німеччині сумує не тільки за енергетикою Коктебеля, а й за його винами і коньяками. Але співак знайшов спосіб вирішувати проблему переправи українського алкоголю до Німеччини, ховаючи пляшки з коньяком у свої туфлі. Те саме і з водою Боржомі.

Карл говорив і про музику:

– Моя музика, як старий «Мерседес» з надійними запчастинами… Я хочу, щоб моя музика говорила з серцями і душами людей.

… і про жінок:

– Ідеальна жінка... По-перше, вона повинна бути жінкою (сміється. – Авт.). Було б добре, якщо б вона була українкою з українськими очима. Впевнена в собі жінка, сильна, яка буде хотіти дітей”.

… і про борщ.

– Я готую з дитинства. У мене була кулінарна книга “Кухня народів світу”. І там був рецепт борщу православних священиків. Туди навіть горілка входила... Мій борщ просто дивовижний!

До речі, Фрієрсон замість одного вечора, розважав публіку двічі.

Кульмінацією п’ятничного вечора мав стати виступ Еріка Серри, видатного французького кінокомпозитора, чиї саундтреки ввійшли майже до всіх стрічок Люка Бессона, включаючи й культового “Леона”, знайомі кожному українцю. Але буквально за день організатори дізналися, що Серрі терміново зробили операцію. Тож, силами вже прибулих артистів на чолі з Фрієрсоном організатори врятували ситуацію.

Аліна Орлова
Аліна Орлова

У суботу потішила своїми ліричними піснями зовсім юна, але вже широко відома в Європі литовка Аліна Орлова. Глядачі просто не хотіли її відпускати. Кульмінацією виступу Аліни стало виконання на біс пісні “Стомлене сонце” з кінострічки Михалкова в оригінальній інтерпретації.

На сцені Орлову змінив російський гурт Billy’s Band з кардинально протилежними стилем. Самі музиканти жартуючи характеризують його як “романтичний алкоджаз”, а от раніше вони себе назвали “поховальним диксилендом з безкінечним хеппі-ендом”.

Billy’s Band
Billy’s Band

Пісні цих трьох дивакуватих з вигляду хлопців з гітарою, баяном і контрабасом у сорочках, ніби замазаних фарбою і застібнутих навскіс, дійсно були просякнуті алкоголем і пост алкогольним синдромом.

Та на Волошинській сцені організатори все ж таки намагалися зберегти джаз, чи хоча б близьку до цього стилю музику. У різні дні тут грали і квартет американського саксофоніста Абрахама Бертона, і талановиті молоді іспанці Gianni Gagliardi Triо, і український піаніст-віртуоз Юрій Кузнєцов, і французький блюзмен Чек, і шведська джазова зірка Анна Крістофферсон.

Фестиваль цього року проходив на трьох сценах. Тож журналістам доводилося час від час стикатися з проблемою вибору: куди піти, щоб чогось не втратити. Приміром, така дилема постала тоді, коли на Волошинській сцені мала виступати одна з найвідоміших жінок сучасного блюзу американка  Деббі Девіс (Debbie Davies), а в цей час на NU JAZZ була заявлена відома польська джазово-фолкова співачка Анна Марія Йопек. Після тривалих роздумів я таки пішла на блюзменшу. І не пошкодувала. Незважаючи на поважний вік (59 років) Деббі Девіс дала джазу, точніше блюзу, запалюючи всіх присутніх.

На ювілейний 10-й фестиваль “Джаз Коктебель” організатори обіцяють зірковий склад. Уже обговорюються такі кандидати як Джиммі Раквай, “Sade” і “Muse”.

Фото надані прес-службою ТМ “Коктебель”.

комментарии


чтобы поместить сообщение или комментарий вам нужно войти под своим логином